V399 Cas

Зараз доволі важко знайти змінну зорю, яка не попала в якийсь із каталогів, створених автоматами (зі штучним інтелектом включно). Востаннє це мені вдалося минулого року, аналізуючи власні знімки неба (зоря PMAK V136, https://www.aavso.org/vsx/index.php?view=detail.top&oid=2388114).

Однак, багато з відомих змінних мають некоректні або неповні параметри в каталогах (періоди, початкові епохи, максимальні та мінімальні яскравості тощо). Використовуючи власні спостереження (жовті точки на графіку) разом із даними з автоматичних оглядів неба, уточнив характеристики змінної типу V399 Cas (затемнювана контактна система типу EW). Дані з General Catalog of Variable Stars були неточними, період потребував корекції, а початкова епоха виявилася зсунутою на півперіода. Зміни опубліковані у International Variable Star Index (https://www.aavso.org/vsx/index.php?view=detail.top&oid=6730)

Зоря розташована неподалік від емісійної туманності Бульбашка.

 

PMAK V106: a New Bright Eclipsing Binary with Deep and Short Minimum

Looking through the TESS QLP data, I've found another bright eclipsing binary with a rather deep primary minimum that, I think, can be observed even visually (with the aid of a small telescope). It is BD+47 3904 star of the Lacerta constellation, it is registered in the AAVSO's International Variable Star Index as PMAK V106 (https://www.aavso.org/vsx/index.php?view=detail.top&oid=2224389)

In the maximum, the star has a visual magnitude of 9.4, the primary minimum reaches a magnitude of 10.1, the period is 3.17082 d and the duration of the primary eclipse is 3.8 h hours.

Here is a phase plot of the star:

 

Components of the system obviously have different colors (temperature): there is a noticeable difference in depths of eclipses in V (and clear) filters compared to the TESS passband.

The star also shows a rotational variability with a period of 3.1308 d, an amplitude of about 0.03 TESS, see https://www.aavso.org/vsx/index.php?view=detail.top&oid=2224389 for details.

Thanks to Sebastian Otero for his advice and helpful criticism.

NQ Herculis: from CST to EA

Останній в цьому році внесок в Міжнародний Індекс Змінних Зір (VSX): "реабілітація" зорі NQ Herculis. Досить давно зоря була внесена в Загальний Каталог Змінних Зір (GCVS) з посиланням на W.Strohmeier, H.Ott, Bamb Ver 5, N12, 1961. Однак, щось пішло не так і її позначили як незмінну зорю, тобто варіаціі блиску визнали помилкою спостережень (ефемеріда зі згаданої публікації геть неправильна). Цікаво, що зоря досить активно спостерігається (візуально) аматорами, які подають дані про неї у Міжнародну Базу Даних Американської Асоциації Спостерігачів Змінних Зір (AAVSO), останні спостеження -- грудень 2020 року, і загалом спостережень 1048. Однак, з цих спостережень змінності не видно.

Переглядаючи минулими вихідними криві блиску з архіву TESS QLP (https://archive.stsci.edu/hlsp/qlp), я помітив криву з чітким мінімумом, який не міг бути нічим іншим, як затемненням у подвійній системі (червень 2020 року).

І ця крива якраз відповідала зорі NQ Her! Я почав переглядати дані інших оглядів і помітив ознаки подібного затемнення у даних ASAS (All Sky Automated Survey), мінімум спостерігався в червні 2006 року, тобто 14 років тому!

Тож сумнівів в тому, що зоря є затемнюваною подвійною типу Алголя, вже не було. Але з цих двох мінімумів визначити період неможливо. Ясно лише, що він менший за 14 років (якщо в обох випадках ми спостерігаємо первинний мінімум). Довелось підключати ще дані ASAS-SN Sky Patrol (який патрулює небо в пошуках екстрагалактичних наднових і інших транзієнтів та збирає дані про яскравість зірок), оглядів Hipparcos і навіть візуальні спостереження з бази AAVSO, які, на перший погляд, нічого цікавого не показували.

Зібравши все це до купи, мені вдалося виявити період у 111 діб. Крім того, на фазовій діаграмі проявився вторинний мінімум (фаза 0.242), тобто система виявилася ще й сильно ексцентричною!

 

У порівнянні з періодом, затемнення дуже коротке (0.8 доби), тому помітити його випадково складно.

Якісних даних мало (дані ASAS-SN та візуальні дані мають великий розкид), період потребує підтвердження. Якщо він визначений правильно, наступні первинні затемнення будуть в січні 2021 (з Києва не видно, зоря під обрієм) та в травні 2021 (його вже можна спостерігати з наших широт). Зоря заслуговує на спостереження та уточнення параметрів!

P.S. Special thanks to Sebastian Otero, one of those who keeps VSX on his shoulders (he is number ONE!), for his advice, consultations, and PATIENCE.

Semi-detached binary PMAK V22

Погоди як не було, так і нема. На минулих довгих вихідних покопирсався у своєму невеличкому архіві. На тому ж самому багатостраждальному полі градус на півтора у Лебеді (центр RA= 21:31:40,  Dec=35:29:22) відкопав напіврозділену затмінну подвійну (PMAK V22) https://www.aavso.org/vsx/index.php?view=detail.top&oid=687588
На цьому полі це вже чотирнадцята "моя" змінна.
Спочатку я її класифікував як EB (типу бета Ліри), однак модератор VSX (Себастіан Отеро) вказав, що первинний мінімум все ж таки має досить чіткі границі, тож це тип EA (як Алголь). Більш яскрава зірка, однак, еліптична, тому крива блиску непласка в інтервалі між затемненнями.

Bad weather stimulates “archival research”. Using MuniWin, I've found my 22th variable (https://www.aavso.org/vsx/index.php?view=detail.top&oid=687588) in a set of images taken last summer and autumn. It turned out to be a semi-detached eclipsing binary of EA type (initially I classified it as EB, however VSX moderator pointed out to the shape of the primary eclipse. Big noise level really confused me).

A brighter component has elliptical form, though. Because of this a region between eclipses is not flat having two broad maxima at phases 0.25 and 0.75 (when the system is seen from the side)